Дедалі частіше я замислююсь над питанням: «Для чого я прийшла у цей світ, у чому сенс мого існування? Що корисного можу зробити людям? Чим прикрасити рідну землю?» Саме так: прикрасити, а не байдуже пройти нею! Але, щоб бути корисним, творити добро й красу, слід, на мою думку, мати щиру і красиву душу, бути високоморальною людиною.
А це, перш за все, - чисті думки, прагнення, вчинки і совість. Це і глибока повага до людей, до рідної землі з її славетною історією. Це і вміння гаряче відгукнутися на чужий біль, прагнення допомогти, захистити будь-кого: чи то пташеня, чи сиву людину, рідну матусю чи незнайомця. Це і захоплення красою природи, і бажання самому створювати прекрасне. І над усім цим височіє сувора вимогливість до себе, до власних вчинків.
Я дуже вдячна своїм батькам, які виховали у мені прагнення жити по совісті, не соромлячись своїх думок і вчинків. Та однаково щодня я стикаюсь із ситуаціями, коли важко встояти перед якоюсь спокусою. Пам’ятаєте, що було написано зсередини на каблучці царя Соломона? «І це мине». Цей вислів мені дуже допомагає - я часто пригадую його у хвилини спокуси. Вона, ця спокуса, мине, хибний вчинок буде зроблено. Але ж як потім бути із власною совістю, з душею?.. Отакий я винайшла спосіб боротьби з власними недоліками. Та як же важко усвідомлювати своє безсилля перед недоліками у суспільному житті! Інколи хочеться заплющити очі, щоб не бачити жебраків, лиходіїв, заткнути вуха, щоб не чути лайки, сховатися, щоб не стикатися з несправедливістю, не бути ошуканим власними ідеалами, прищепленими дорослими! Ось, мабуть, коли вперше з подивом зіставляєш гармонію духовної краси людини і прояви ницих вад суспільства. Звісно, у своєму віці я не можу втручатися у вирішення «дорослих» справ, бо не достатньо в них розуміюсь. Але хіба усе так кришталево прекрасне у житті моїх однолітків? Хіба немає у нас, старшокласників початку XXI століття, вад, які ми самі в змозі виправити? Я навіть міркую так: якщо доросла людина скоїла злочин, то і у своєму дитинстві вона теж у чомусь хибила. От і виходить, що ні я, ні мої однолітки вже зараз не повинні, просто не мають права бути байдужими спостерігачами суспільних недоліків (хай поки що на рівні свого віку).
А як настане час, нам не буде соромно за свою пасивність, бездіяльність. Це буде, я впевнена, час втілення наших найкращих мрій у життя. Я припускаю, що для багатьох, можливо, це будуть суто особисті мрії. Але головне - це те, заради чого ти прийшов у цей світ: удосконалення людства, поліпшення його життя. Власними вчинками ти мусиш довести, що твоя зірка запалала недаремно (я вірю у легенду, за якою народження людини знаменується народженням зірки). І нехай це лише красива легенда, але твоя зірка, як Данкове серце, повинна світити людям, випромінюючи добро.
…А поки ми ще просто школярі. Зі своїми захопленнями, уподобаннями, із своїми улюбленими (і не дуже) справами й обов’язками. Я, наприклад, дуже люблю танцювальне мистецтво, вже багато років відвідую танцювальний ансамбль. Коли кружляєш у веселому танку, здається, що весь світ радіє разом із тобою - і тоді хочеться зробити його ще щасливішим.
І я вірю, що зможу втілити цю мрію у життя. Для цього я намагаюся добре вчитися, вдосконалювати свої знання, щоб у майбутньому стати досвідченим фахівцем, приносити користь суспільству. А якщо здійсниться моя мрія стати журналістом, я намагатимусь своїм правдивим словом збуджувати у людей найкращі почуття, закликаючи їх до гідних вчинків.
Сподобався твір? Збережи в закладках - » У чому полягає духовна краса людини? . Це не складно, зате не втратиш!
Дедалі частіше я замислююсь над питанням: “Для чого я прийшла у цей світ, у чому сенс мого існування? Що корисного можу зробити людям? Чим прикрасити рідну землю?” Саме так: прикрасити, а не байдуже пройти нею! Але, щоб бути корисним, творити добро й красу, слід, на мою думку, мати щиру і красиву душу, бути високоморальною людиною.
А це, перш за все, – чисті думки, прагнення, вчинки і совість. Це і глибока повага до людей, до рідної землі з її славетною історією. Це і вміння гаряче відгукнутися на чужий біль, прагнення допомогти, захистити
Будь-кого: чи то пташеня, чи сиву людину, рідну матусю чи незнайомця. Це і захоплення красою природи, і бажання самому створювати прекрасне. І над усім цим височіє сувора вимогливість до себе, до власних вчинків.
Я дуже вдячна своїм батькам, які виховали у мені прагнення жити по совісті, не соромлячись своїх думок і вчинків. Та однаково щодня я стикаюсь із ситуаціями, коли важко встояти перед якоюсь спокусою. Пам’ятаєте, що було написано зсередини на каблучці царя Соломона? “І це мине”. Цей вислів мені дуже допомагає – я часто пригадую його у хвилини спокуси. Вона, ця спокуса, мине, хибний вчинок буде зроблено.
Але ж як потім бути із власною совістю, з душею?.. Отакий я винайшла спосіб боротьби з власними недоліками. Та як же важко усвідомлювати своє безсилля перед недоліками у суспільному житті! Інколи хочеться заплющити очі, щоб не бачити жебраків, лиходіїв, заткнути вуха, щоб не чути лайки, сховатися, щоб не стикатися з несправедливістю, не бути ошуканим власними ідеалами, прищепленими дорослими! Ось, мабуть, коли вперше з подивом зіставляєш гармонію духовної краси людини і прояви ницих вад суспільства. Звісно, у своєму віці я не можу втручатися у вирішення “дорослих” справ, бо не достатньо в них розуміюсь. Але хіба усе так кришталево прекрасне у житті моїх однолітків? Хіба немає у нас, старшокласників початку XXI століття, вад, які ми самі в змозі виправити? Я навіть міркую так: якщо доросла людина скоїла злочин, то і у своєму дитинстві вона теж у чомусь хибила. От і виходить, що ні я, ні мої однолітки вже зараз не повинні, просто не мають права бути байдужими спостерігачами суспільних недоліків (хай поки що на рівні свого віку).
А як настане час, нам не буде соромно за свою пасивність, бездіяльність. Це буде, я впевнена, час втілення наших найкращих мрій у життя. Я припускаю, що для багатьох, можливо, це будуть суто особисті мрії. Але головне – це те, заради чого ти прийшов у цей світ: удосконалення людства, поліпшення його життя. Власними вчинками ти мусиш довести, що твоя зірка запалала недаремно (я вірю у легенду, за якою народження людини знаменується народженням зірки). І нехай це лише красива легенда, але твоя зірка, як Данкове серце, повинна світити людям, випромінюючи добро.
…А поки ми ще просто школярі. Зі своїми захопленнями, уподобаннями, із своїми улюбленими (і не дуже) справами й обов’язками. Я, наприклад, дуже люблю танцювальне мистецтво, вже багато років відвідую танцювальний ансамбль. Коли кружляєш у веселому танку, здається, що весь світ радіє разом із тобою – і тоді хочеться зробити його ще щасливішим.
І я вірю, що зможу втілити цю мрію у життя. Для цього я намагаюся добре вчитися, вдосконалювати свої знання, щоб у майбутньому стати досвідченим фахівцем, приносити користь суспільству. А якщо здійсниться моя мрія стати журналістом, я намагатимусь своїм правдивим словом збуджувати у людей найкращі почуття, закликаючи їх до гідних вчинків.
У чому полягає духовна краса людини?
Related posts:
- Дуже часто ми чуємо таке висловлювання, як “краса врятує світ”. Кожен вкладає у нього своє розуміння, але як правило люди мають на увазі зовнішню красу....
- 6 клас Тимофій Бордуляк був священиком і залишив по собі добру пам’ять серед парафіян. Україна пам’ятає його також як талановитого письменника. Тимофій Бордуляк жив поміж...
- Людина завжди повинна пам’ятати, звідки вона пішла у життя, Людина не має права бути безбатченком. Довженків світ… Замріяний деснянські далі внесли в нього ніжність, радощі...
- Творчість Олександра Довженка – явище особливе, багатогранне, масштабне. Він належав до геніальних творців, які сповна увічнили свою добу і провістили шляхи, якими мистецтво повинно йти...
- Тема чуми, до якої звернувся знаменитий письменник Камю, не є новою в літературі. Проте філософські роздуми автора стосовно цієї проблеми є дуже своєрідними і слугують...
Дедалі частіше я замислююсь над питанням: “Для чого я прийшла у цей світ, у чому сенс мого існування? Що корисного можу зробити людям? Чим прикрасити рідну землю?” Саме так: прикрасити, а не байдуже пройти нею! Але, щоб бути корисним, творити добро й красу, слід, на мою думку, мати щиру і красиву душу, бути високоморальною людиною.
А це, перш за все, – чисті думки, прагнення, вчинки і совість. Це і глибока повага до людей, до рідної землі з її славетною історією. Це і вміння гаряче відгукнутися на чужий біль, прагнення допомогти, захистити
Будь-кого: чи то пташеня, чи сиву людину, рідну матусю чи незнайомця. Це і захоплення красою природи, і бажання самому створювати прекрасне. І над усім цим височіє сувора вимогливість до себе, до власних вчинків.
Я дуже вдячна своїм батькам, які виховали у мені прагнення жити по совісті, не соромлячись своїх думок і вчинків. Та однаково щодня я стикаюсь із ситуаціями, коли важко встояти перед якоюсь спокусою. Пам’ятаєте, що було написано зсередини на каблучці царя Соломона? “І це мине”. Цей вислів мені дуже допомагає – я часто пригадую його у хвилини спокуси. Вона, ця спокуса, мине, хибний вчинок буде зроблено. Але ж як
Потім бути із власною совістю, з душею?.. Отакий я винайшла спосіб боротьби з власними недоліками. Та як же важко усвідомлювати своє безсилля перед недоліками у суспільному житті! Інколи хочеться заплющити очі, щоб не бачити жебраків, лиходіїв, заткнути вуха, щоб не чути лайки, сховатися, щоб не стикатися з несправедливістю, не бути ошуканим власними ідеалами, прищепленими дорослими! Ось, мабуть, коли вперше з подивом зіставляєш гармонію духовної краси людини і прояви ницих вад суспільства. Звісно, у своєму віці я не можу втручатися у вирішення “дорослих” справ, бо не достатньо в них розуміюсь. Але хіба усе так кришталево прекрасне у житті моїх однолітків? Хіба немає у нас, старшокласників початку XXІ століття, вад, які ми самі в змозі виправити? Я навіть міркую так: якщо доросла людина скоїла злочин, то і у своєму дитинстві вона теж у чомусь хибила. От і виходить, що ні я, ні мої однолітки вже зараз не повинні, просто не мають права бути байдужими спостерігачами суспільних недоліків (хай поки що на рівні свого віку).
А як настане час, нам не буде соромно за свою пасивність, бездіяльність. Це буде, я впевнена, час втілення наших найкращих мрій у життя. Я припускаю, що для багатьох, можливо, це будуть суто особисті мрії. Але головне – це те, заради чого ти прийшов у цей світ: удосконалення людства, поліпшення його життя. Власними вчинками ти мусиш довести, що твоя зірка запалала недаремно (я вірю у легенду, за якою народження людини знаменується народженням зірки). І нехай це лише красива легенда, але твоя зірка, як Данкове серце, повинна світити людям, випромінюючи добро.
…А поки ми ще просто школярі. Зі своїми захопленнями, уподобаннями, із своїми улюбленими (і не дуже) справами й обов’язками. Я, наприклад, дуже люблю танцювальне мистецтво, вже багато років відвідую танцювальний ансамбль. Коли кружляєш у веселому танку, здається, що весь світ радіє разом із тобою – і тоді хочеться зробити його ще щасливішим.
І я вірю, що зможу втілити цю мрію у життя. Для цього я намагаюся добре вчитися, вдосконалювати свої знання, щоб у майбутньому стати досвідченим фахівцем, приносити користь суспільству. А якщо здійсниться моя мрія стати журналістом, я намагатимусь своїм правдивим словом збуджувати у людей найкращі почуття, закликаючи їх до гідних вчинків.
(No Ratings Yet)
Схожі твори:
- Дедалі частіше я замислююсь над питанням: “Для чого я прийшла у цей світ, у чому сенс мого існування? Що корисного можу зробити людям? Чим прикрасити рідну землю?” Саме так: прикрасити,...
- У світі живе дуже багато людей, та не всі знають у чому полягає духовна краса людини. Більшість відповіла б на це так: духовна краса людини полягає в її внутрішньому світі,...
- Дедалі частіше я замислююсь над питанням: «Для чого я прийшла у цей світ, у чому сенс мого існування? Що корисного можу зробити людям? Чим прикрасити рідну землю?» Саме так: прикрасити,...
- Тимофій Бордуляк був священиком і залишив по собі добру пам’ять серед парафіян. Україна пам’ятає його також як талановитого письменника. Тимофій Бордуляк жив поміж селян і тому добре знав їхні звичаї,...
- Галицький священик Тимофій Бордуляк залишив по собі добру пам’ять серед своїх прихожаи. Та Україна пам’ятає його і як талановитого письменника, який написав прекрасні твори. Живучи поміж селянства, Тимофій Бордуляк добре...
- Галицький священик Тимофій Бордуляк залишив по собі добру пам’ять серед своїх прихожан. Та Україна пам’ятає його і як талановитого письменника, який написав прекрасні твори. Живучи поміж селянства. Тимофій Бордуляк добре...
- Чудовий світ “Зачарованої Десни” О. Довженка не може, на мій погляд, нікого залишити байдужим. У цьому світі не тільки природа приваблює своєю красою, а й духовне багатство і висока мораль...
- Лірично, схвильовано, з теплим гумором розповідає письменник про природу й людей, як про єдине ціле. “Жили ми в певній гармонії з природою”, – говорить він. Тут миші підказували Яремі Бобиреві,...
- Всі ми родом з дитинства. Від того, який світ і які люди оточують нас на початку життя, залежить наше духовне багатство чи бідність, моральна краса чи потворність. Саме про своє...
- І “Краса врятує світ”. Якби ця думка потребувала доведень, то найпереконливішим з них була би кіноповість Олександра Довженка “Зачарована Десна”. Бо все у цьому творі дихає неперевершеною красою. Спогади дитинства,...
- Добре відомо, що найбільш яскравим і помітним є зовнішнє становище людини – її місце і роль в оточуючому світі і суспільстві. Але зовнішня велич майже нічого не варта, якщо вона...
- Багато відомих авторів української національності в усі часи були захоплені звичайними людьми і часто про них писали. Думається, що сталося так не випадково, адже наш народ дійсно вартий уваги і...
- или сміливцем через те, що він прогуляв заняття. Тоді я замислилась: чи справді можна трактувати цей вчинок “сміливістю”? А може, це поняття містить у собі набагато глибший сенс? Я спробувала...
- Дуже важливе місце в житті практично кожної людини займає таке приємне явище, як дружба. Що таке дружба? Як її розуміють люди і що загального можна знайти серед усіх думок про...
- Мабуть, природа вклала в Олександра Довженка ще змалку стільки оптимізму, що він бачив у світі тільки неповторну красу, а все потворне, зле відкидав від себе. Дитинство його проходило серед «неладу,...
- Проблема сенсу буття і життя ніколи не була простою і до кінця зрозумілою людині. Кожна людина розуміє, що її життя колись закінчиться, що їй відведено певний термін, а тому вважає,...
- “Створювала мене українська земля… годувала хлібом і медом, поїла думками, почуттями, купала у віруваннях і звичаях нашого народу, вкладала в мою душу свої горді героїчні поеми, любов до себе”. Цю...
- Творчість відомого українського письменника і режисера Олександра Довженко відома у багатьох країнах і має широке світове значення. Колись сказані митцем слова “Я належу людству” сьогодні повністю підтверджені життям та діяльністю...
- А якщо це так, то що є краса? І чому неї обожнюють люди? Посудина вона, у якому порожнеча, Або вогонь, що мерехтить у посудині? Н. А. Заболоцкий “Росіянин характер” –...
- Що робить людину щасливою? Німецький філософ Кант стверджував, що тільки свідоме слідування обов’язку. Л. Толстой вважав, що тільки в гармонії природних потреб з моральними вимогами можна здобути щастя. Саме цю...
.
У чому полягає духовна краса людини?
Я часто задумываюсь над вопросом: «Для чего я пришла в этот мир, в чем смысл моего существования? Что полезного могу сделать людям? Чем украсить родную землю?» Именно так: украсить, а не безразлично пройти ею! Но, чтобы быть полезным, создавать добро и красоту, следует, по моему мнению, иметь искреннюю и красивую душу, быть высоконравственным человеком.
А это, прежде всего, - чистые мысли, стремление, поступки и совесть. Это и глубокое уважение к людям, к родной земле с ее славной историей. Это и умение горячо откликнуться на чужую боль, стремление помочь, защитить кого-нибудь: то ли птенца, или старика, родную мать или незнакомца. Это и любование красотой природы, и желание самому создавать прекрасное. И над всем этим высится суровая требовательность к себе, к собственным поступкам.
Я очень признательна своим родителям, которые воспитали во мне стремление жить по совести, не стыдясь своих мыслей и поступков. И все равно каждый день я сталкиваюсь с ситуациями, когда тяжело устоять перед каким-то соблазном. Помните, что было написано изнутри на кольце царя Соломона? «И это пройдет». Это выражение мне очень помогает - я часто вспоминаю его в минуты соблазна. Он, этот соблазн, пройдет, но ошибочный поступок будет сделан. Но как потом быть с собственной совестью, с душой?..
Такой я изобрела способ борьбы с собственными недостатками. И как же тяжело сознавать свое бессилие перед недостатками в общественной жизни! Иногда хочется закрыть глаза, чтобы не видеть нищих, злодеев, заткнуть уши, чтобы не слышать бранного слова, спрятаться, чтобы не сталкиваться с несправедливостью, не быть надутым собственными идеалами! Вот, наверное, когда впервые с удивлением сопоставляешь гармонию духовной красоты человека и проявления недостатков общества.
Конечно, в своем возрасте я не могу вмешиваться в решение «взрослых» дел, так как не достаточно в них понимаю. Но разве все так хрустально прекрасно в жизни моих ровесников? Разве нет у нас, старшеклассников начала XXI столетия, недостатков, которые мы сами можем исправить? Ни я, ни мои ровесники уже сейчас не должны, просто не имеем права быть равнодушными наблюдателями общественных недостатков (пусть пока что на уровне своего возраста).
А как настанет время, нам не будет стыдно за свою пассивность, бездеятельность. Это будет, я уверена, время воплощения наших наилучших мечтаний в жизнь. Я допускаю, что для многих, возможно, это будут сугубо личные мечты. Но главное - это то, ради чего ты пришел в этот мир: усовершенствование человечества, улучшение его жизни. Собственными поступками тебе нужно довести, что твоя звезда загорелась недаром (я верю в легенду, по которой рождение человека знаменуется рождением звезды). И пусть это лишь красивая легенда, но твоя звезда, как сердце Данко, должна светить людям, излучая добро.
…А пока мы еще просто школьники. Со своими увлечениями, вкусами, со своими любимыми (и не очень) делами и обязанностями. Я, например, очень люблю танцевальное искусство, уже много лет посещаю танцевальный ансамбль. Когда кружишь в веселом танце, кажется, что весь мир радуется вместе с тобой - и тогда хочется сделать его еще счастливее.
И я верю, что смогу воплотить эту мечту в жизнь. Для этого я стараюсь хорошо учиться, совершенствовать свои знания, чтобы в будущем стать опытным специалистом, приносить пользу обществу. А если осуществится моя мечта стать журналистом, я буду стараться своим правдивым словом возбуждать у людей наилучшие чувства, призывая их к достойным поступкам.
Велик наш мир, а еще более велико и разнообразно поведение в нем людей. Так уж сложилось тысячелетиями, что мы рождаемся красивыми и некрасивыми – как телом, так и душой.
Допустим, что понятно, что значит быть красивым человеком снаружи. Это значит, например, что он имеет правильные черты лица, оно лишено каких-либо физических изъянов и в целом приятно для созерцания.
Но что представляет собой красота внутренняя или, как принято называть ее, духовная?
Духовная красота заключена в душе человека, в особенностях его поведения, образе мыслей.Мы говорим о духовной красоте такого человека, который может быть умен, никогда не позволит себе противоправного или недостойного поведения. Он в ответе за младших и проявляет заботу о старших. Чтит традиции и совершает благородные поступки во имя благополучия окружающей действительности и комфорта людей вокруг. Такой человек также бескорыстен, ему чуждо стремление к личной наживе за счет других. И он всегда открыт для диалога.
Конечно, духовная красота человека – это глубокое философское понятие и с трудом поддается объяснению, но каждый, понимая его по-своему, все же отмечает, что это наиболее высшая субстанция развития внутреннего состояния человека, которое, скорее всего, не передается из поколения в поколение, а приобретается человеком в процессе его становления и знакомства с жизнью.
Несколько интересных сочинений
- Анализ произведения Гранатовый браслет Куприна
В рассказе Александра Куприна с необычайной тонкостью и трагичностью описана истинная любовь, хотя и безответная, но чистая, бесспорная и возвышенная. Кому, как не Куприну писать об этом великом чувстве.
- Столичное и поместное дворянство в романе Евгений Онегин
- Образ прекрасной дамы в творчестве Блока сочинение
Александр Блок один из самых талантливых поэтов в русской классической поэзии. Его творчество необычайно изящно и таинственно. Особенно яркими являются «Стихи о Прекрасной Даме»
Человек интересное существо. Ему очень трудно угодить. Редко кто знает, что он хочет. Летом человеку жарко и он хочет зиму. А зимой ему холодно и он хочет, чтобы поскорее настало лето. Но всё-таки я зиму люблю больше
Сегодня для разговора я выбрала тему: современное образование. Так как сама являюсь педагогом, то имею чёткое представление, что сейчас происходит в системе образования. О том, что в школах никто не хочет работать, говорит уже не приходится